Український ринок ІТ-аутсорсингу демонструє значний ріст, спонукаючи ІТ-компанії до розширення географічних меж і надання своїх послуг у США, ЄС та Азії. Для безпечної та ефективної роботи із замовниками по всьому світу необхідно підготувати договір про надання послуг із програмного забезпечення, який гарантуватиме захист компанії від можливих конфліктів і збереже бюджет. Інструкціями щодо підготовки договору на програмне забезпечення поділились юристи компанії STALIROV&CO.
Під час підготовки та укладання договору аутсорсингу, сторонам важливо вирішити питання, описані нижче.
1. Про метод та порядок оплати
Існує два варіанти: фіксована вартість розробки (fixed price) або оплата за результат залежно від витраченого часу (time&material).
У першому випадку, обсяг робіт і вартість закріплюються наперед у технічному завданні. Якщо замовник потребує додаткових робіт, це вимагає укладення додаткової угоди зі змінами в бюджеті та обсязі робіт. Інший варіант передбачає, що замовник оплачує відпрацьовані години роботи команди. У цьому випадку варіювання в обсягах і ціні можуть бути більш гнучкими, і зміни впроваджуються швидше. Також, сторони можуть обрати змішану модель і поєднати fixed price та time&material.
Клієнт здійснює оплату послуг ІТ-компанії за інвойсом. Важливо встановити строки для виставлення інвойсу, його погодження та оплати.
2. Предмет договору на розробку програмного забезпечення та обсяги роботи
Залежно від обраного методу оплати, потрібно сформулювати предмет угоди. У разі роботи за fixed price системою, вимоги до результату повинні бути максимально конкретними. За системою time&material технічні завдання та специфікації можуть змінюватися впродовж виконання проєкту, тому предмет може бути визначений більш загально.
Також, враховуйте, що визначення предмета угоди має важливе значення для банків, податкових органів і фінмоніторингу. Неправильне формулювання може призвести до податкових обтяжень, блокування банківського рахунку та штрафів.
3. Визначення завдання та комунікація
Задля уникнення хаосу та порушення дедлайнів, встановіть чіткі обов’язки сторін. Зокрема, вкажіть хто відповідальний за постановку технічних завдань та прийняття результатів робот. Окремо пропишіть обов’язок замовника надавати необхідну інформацію, матеріали та доступи, а також вчасно надавати фідбек і погоджувати наступні кроки.
Після підписання договору ви маєте розуміти до кого звертатися за додатковою інформацією, хто контролює якість на кожному етапі роботи та оплачує інвойси. Для більшої ефективності договору, додайте в договір пункт зі списком корпоративних адрес електронної пошти всіх членів команди, які відповідають за кожне з описаних питань.
4. Обмеження виправлень та визначення помилок
Щоб уникнути нескінченних внесення змін у результати роботи, у fixed price договорі варто визначити кількість безоплатних раундів правок. Це дозволить не вийти за межі бюджету проєкту.
Окремо треба визначити політику усунення багів. Класично, компанія виправляє помилки безкоштовно, але їх треба відрізняти від запитів на внесення змін. Тому в угоді важливо чітко визначити, що вважається дефектом, а що потребує окремої оплати. Додатково, можна включити класифікацію помилок за пріоритетами виправлення: High — протягом 24 годин, Medium — 3 дні, Low — 7 робочих днів.
5. Порядок приймання результатів
Замовник може відмовитися приймати результати, тоді він має надіслати претензію виконавцю протягом 10 календарних днів із моменту отримання інвойсу й пояснити у якій частині технічне завдання не виконано або виконано не коректно.
Такі пункти в договорі допоможуть виконавцям і замовникам стабільно та злагоджено працювати над проєктами, уникнути конфліктів та перевищення бюджетів. Пункти можуть змінюватися залежно від особливостей проєктів, але їх варіації обов’язково мають бути у ваших договорах, щоби процес розробки й результати були передбачуваними.
Автор: Валерій Сталіров, CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co
